Спілка споживчих товариств

















Про нас

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ЧЕРНІГІВЩИНИ

Перше споживче товариство на Чернігівщині було створено у вересні 1869 року в м.Чернігові. Статут створеного споживчого товариства був затверджений Міністерством внутрішніх справ 10 листопада 1869 року, у ньому відображалась мета споживчого товариства - доставляти необхідні якісні товари за низькими цінами. Товариство організували чиновники, а пайовий внесок складав - 25 руб., хоча розстрочка була досить пільгова - 25 коп. в місяць, за винятком першого внеску, встановленого в сумі 3 руб. Правами користувалися тільки члени товариства, що внесли повністю пай. Споживтовариство мало своє керівництво: загальні збори, правління, а також був наглядовий комітет і рада. Товариство організовувало власні торгові і промислові заклади, лавки, склади, майстерні.

Вже у 1870 році у Чернігівській губернії функціонувало 3 споживчих товариства: два у м.Чернігові і одне – у Борзні.

Кінець Х1Х століття - це початок активного розвитку споживчих товариств на Чернігівщині, створюються і сільські споживчі товариства.

Одним із перших сільських було Новгород-Сіверське споживче товариство, яке створене у 1894 році. У 1899 році був затверджений Статут споживчого товариства села Крапивне Коропського повіту, а у 1898 році організовано перше селянське споживче товариство у Куликівці. На 1 січня 1904 року зареєстровано вже 33 споживчих товариства.

Основним періодом, з якого розпочався бурхливий ріст кооперації, став період 1905-1907 р.р.

У 1907-у році перед першим кооперативним з’їздом в Чернігівській губернії функціонувало 78 споживчих товариств, а на 01 січня 1912 року – вже 188.

Широкого розмаху набули споживчі кооперативні товариства, що здійснювали посередницькі операції. Одним з перших у регіоні в червні 1915 року було організоване Ніжинське товариство кооператорів. До його складу увійшли 32 сільських кооперативи (споживчі, кредитні, сільсько-господарські).

Ріст споживчої кооперації особливо проявився в роки війни, якщо у 1914 році в регіоні нараховувалося 245 споживчих товариств, то у 1919 - вже 1800, число пересічних членів споживчих товариств виросло вдвічі і становило 337 осіб на одне споживче товариство. За один рік повоєнного періоду в споживчі товариства вступило майже стільки громадян, скільки за п’ять попередніх років.

З розвитком споживчих товариств виникає потреба їх узгодженої діяльності на значній території, тому у 1917 році створюється перша спілка споживчих товариств у Городні, у 1918 році - Чернігівська.

Прагнення українських кооператорів щодо утворення системи споживчої кооперації України і організації національного кооперативного центру було реалізовано у червні 1920 року. На об’єднаному засіданні представники Дніпроспілки, Об’єднання української робітничої кооперації, Спілки споживчих товариств Півдня Росії і Південного управління Центроспілки прийняли рішення про утворення Всеукраїнського центру споживчої кооперації - Вукопспілки.

Після утворення Вукопспілки було проведено детальну перебудову споживчої кооперації. Ліквідовано крайові і районні спілки, а замість них організовано губспілки і районні філії губспілок, здійснено прикріплення населення до споживчих товариств, підготовлено перехід на новий статут єдиного споживчого товариства.

У червні 1920 року в Чернігові ліквідовується “Спілка кооперативних з’їздів”, яка одночасно реорганізовується в Губспілку. З 1921 року на Губспілку практично покладаються зобов’язання з натурального товарообміну.

У серпні 1921 року відбувся I з’їзд кооператорів (збори уповноважених) України, на якому були обрані постійні керівні органи споживчої кооперації республіки.

Згідно з постановою ВУЦВК від 19.04.1922 року Губспілка ліквідується і організовуються 5 районних спілок: Чернігівська, Конотопська, Ніжинська, Кролевецька, Новгород-Сіверська, які входили до Вукопспілки. На райспоживспілки було покладено керівництво сільськими споживчими товариствами, постачання їм товарів і представництво їх перед вищестоящими організаціями.

Чернігівська райспілка об’єднувала 6 повітів (Чернігівський, Остерський, Городнянський, Сосницький, Борзнянський, Козелецький) і була найбільшою. Вона виконувала функції як районної, так і губернської спілок аж до організації у 1932 році Чернігівської облспоживспілки.

ІСТОРІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛСПОЖИВСПІЛКИ

У зв’язку з адміністративно-територіальною реорганізацією в Україні і утворенням областей, 1 листопада 1932 року була організована Чернігівська облспоживспілка – через два тижні після утворення Чернігівської області. На облспоживспілку покладалася уся повнота організаційно-планової і господарської діяльності кооперативних структур. В цей же день постановою Вукопспілки № 259 головою оргбюро було затверджено тов.Шевцова.

Вже 11 листопада облспоживспілка укомплектувала заготівельний та торговий апарат і мала можливість розпочати торговельну та заготівельну діяльність.

Правління Вукопспілки зобов’язало Київську та Харківську облспоживспілки в 3-денний термін передати, а Чернігівську - прийняти міжрайонні бази в Чернігові, Конотопі та Прилуках.

Слід зазначити, що становлення споживчої кооперації Чернігівської області відбувалося в період, коли на основні групи товарів діяла карткова система. Вся її діяльність була повністю централізована і практично виконувала волю та потреби держави не як громадська організація, а як одержавлена господарська структура. Як наслідок, у 1933 році 74 відсотки від загального товарообігу системи складали товари, що розподілялись державою.

На 01 січня 1933 року членами споживчої кооперації області було 985 тисяч осіб, в системі нараховувалось 33 райспоживспілки, 1053 сільських споживчих товариства, більше двох тисяч магазинів. Вже на кінець року облспоживспілка мала обласну базу, 5 міжрайбаз і 23 бази районних спілок та нараховувала в своїх лавах 1 мільйон 64 тисячі пайовиків.

Можна лише уявити, в яких складних умовах працювало покоління кооператорів 30-х років, на долю яких випали всі перипетії колективізації, індустріалізації і які будь-що намагалися виконати поставлені партією завдання у страшні роки голодомору та зазнали утисків і репресій у сталінські часи.

Так, за 1932-1933 роки практика обрання зборами пайовиків органів керівництва та контролю була практично ліквідована. Склад голів споживчих товариств на сімдесят відсотків був сформований із призначенців, а з 36 обраних голів райспоживспілок на кінець 1933 року залишилось тільки 7.

16-20 лютого 1934 року відбувся перший обласний з'їзд уповноважених системи споживчої кооперації Чернігівщини.

Передвоєнні роки характеризувалися якісними зрушеннями в галузях діяльності споживчої кооперації. Будувались універмаги, склади-магазини із продажу будівельних матеріалів, сільмаги, їдальні, пекарні, цехи по засолці овочів тощо. В цей період відбулося укрупнення сільських споживчих товариств. До початку Великої Вітчизняної війни на території Чернігівської області функціонувало 38 райспоживспілок, 480 споживчих товариств, які мали 2684 торгові підприємства, 149 підприємств громадського харчування.

Однак мирна праця була перервана вторгненням фашистських загарбників.

У вересні 1941 року місто Чернігів та вся Чернігівська область були окуповані. На території Придесення встановився фашистський режим.

У часи попередніх іноземних навал люди вдавалися до традиційних форм суспільної самодопомоги й самопорятунку. Уже восени 1941 року самочинно почали відновлюватися споживчі товариства по селах і містах.

21 вересня 1943 року Чернігів був звільнений від фашистів, а вже 26 вересня відбулася нарада, на якій було прийняте рішення про створення організаційного бюро облспоживспілки.

Постановою правління Вукопспілки головою правління був призначений Микита Григорович Афанащенко, учасник партизанського руху, кооператор з великим досвідом роботи у довоєнний період.

Облспоживспілка розпочала свою роботу з початку жовтня 1943 року.

За роки окупації фашисти повністю пограбували усю матеріально-технічну базу споживчої кооперації, було нанесено збитків на суму понад 85 мільйонів карбованців, в організаційній структурі системи панував хаос, тому терміново, до 1 грудня 1943 року, було проведено перереєстрацію пайовиків, де окремо були внесені записи про сплату пайових внесків до окупації, під час окупації і після окупації.

За 1944 рік відновили свою діяльність 39 райспоживспілок, поновилась робота 30 хлібопекарень, 45 їдалень громадського харчування, 21 овочесховища та інших об'єктів. За перші післявоєнні роки відбулись значні зміни в структурі товарообороту, збільшилась питома вага реалізації промислових товарів, в першу чергу, тканин, взуття, одягу, галантереї, парфумерії, будівельних матеріалів. На відбудову матеріально-технічної бази системи було витрачено 882 тис.крб.

З метою доукомплектування системи кадрами облспоживспілка у лютому 1944 року організувала Учбовий комбінат. В учкомбінаті навчалися за профілями: голови правлінь сільських споживчих товариств, рахівники, інструктори, ревізори.

26-27 лютого 1948 року на Чернігівщині відбувся черговий (перший після війни) з'їзд уповноважених пайовиків. 172 делегатами з'їзду обрано правління в складі 9 осіб і 40 членів ради облспоживспілки. З'їзд констатував відновлення довоєнної чисельності сільмагів, змішаних магазинів, в райцентрах будувались та відкривались раймаги, промислові магазини, відродились заготівельна і переробна галузі, запрацювали нові підприємства громадського харчування., широкого розвитку набула будівельна справа.

Подальшого розвитку споживча кооперація набула в 50-60-х роках. Як зазначалося в новому установчому статуті споживчого товариства, головним завданням споживчого товариства був подальший розвиток і вдосконалення кооперативної торгівлі, задоволення потреб членів кооперативу та населення товарами широкого вжитку.

Проводився процес спеціалізації торговельної мережі. Так, протягом 1958-1963 років кількість універсальних і спеціалізованих магазинів збільшилася майже вдвічі, а їх питома вага до загальної кількості становила більше половини.

Важливе місце в розвитку кооперації посідала оптова торгівля. Через оптові бази облспоживспілка здійснювала торгівлю галантереєю, культтоварами, одягом, взуттям, металогосподарськими товарами, будівельними матеріалами.

Важливою сферою діяльності споживчої кооперації були заготівлі. У системі облспоживспілки функціонувало заготівельне управління, яке станом на 1 серпня 1961 року мало 14 госпрозрахункових підприємств.

Кооперативні організації області виробляли значну кількість продукції народного споживання: хліб і хлібобулочні вироби, безалкогольні напої, плодоовочеві консерви, ковбасні вироби.

У середині 60-х років майже половина товарної продукції, яка вироблялася в системі споживчої кооперації, припадала на хлібопечення. В цей період активно велось будівництво нових механізованих пекарень, на базі яких почали створюватися хлібокомбінати.

До складу облспоживспілки у 1972 році входили 22 райспоживспілки, які об’єднували 183 споживчі товариства, а середній обсяг товарообігу одного споживчого товариства за 1971 рік становив 2 млн. 75 тис.крб.

Заходи по укрупненню споживчих товариств призвели до організаційної перебудови споживчої кооперації області, внаслідок якої станом на 1 березня 1974 року в системі облспоживспілки функціонує 16 районних споживчих товариств і 6 райспоживспілок.

80-ті роки були роками проведення комплексної раціоналізації торговельної мережі. Тільки за 1981-1985 роки було введено в дію 360 магазинів, щорічно вироблялося продукції більш як на 90 мільйонів карбованців, заготовлялося 50 видів продукції на суму 80 мільйонів карбованців, функціонувало близько 3,8 тисячі магазинів, 869 підприємств громадського харчування.

На 01 січня 1987 року в облспоживспілці налічувалось 10 міжрайбаз, 7 консервних та овочесушильних заводів, 4 заготівельно-збутові бази, звірогосподарство. В системі споживчої кооперації області працювало 30 тис.осіб.

З набуттям Україною незалежності стало можливим відродження кооперативного сектору економіки на демократичних засадах.

Утім, на початку формування нових економічних відносин, які характеризувалися гіперінфляцією, закриттям підприємств, ростом безробіття і суттєвим спадом купівельної спроможності населення, споживча кооперація зазнала значних втрат.

Не обминули ці проблеми і чернігівських кооператорів. Кількість підприємств роздрібної торгівлі на початку 2001 року зменшилась до 1,9 тисячі, підприємств громадського харчування - до 456, також значно поменшало оптових баз, заготівельно-виробничих підприємств, а чисельність працівників системи скоротилась втричі.

З початком радикальних економічних перетворень та утвердженням ринкових засад виникла гостра необхідність чіткого визначення правових, економічних та соціальних засад діяльності кооперації в Україні. Серед перших законів незалежної України у квітні 1992 року було прийнято Закон України “Про споживчу кооперацію”, чим зроблено рішучий крок в напрямі деполітизації кооперативів та їх об'єднань, враховано міжнародні кооперативні принципи і цінності. Закон став надійним гарантом самостійності та незалежності споживчої кооперації, визнав систему повноправним суб'єктом ринку та визначив її юридичний статус, закріпив фундаментальні основи споживчої кооперації як масової громадсько-господарської організації, добровільність членства, соціальну справедливість, вільне господарське функціонування на основі ринкових відносин. Це дозволило розпочати в системі цілеспрямовану роботу щодо вдосконалення внутрікооперативних взаємовідносин, посилення захисту інтересів і прав працівників та членів споживчих товариств.

Споживча кооперація, окрім суто економічних функцій, здійснює ще й виконання соціальних завдань щодо сільського населення, переважно малозабезпеченого, а це більше 400 тисяч осіб тільки в Чернігівській області. А саме: забезпечення продуктами харчування, товарами першої необхідності жителів більшості райцентрів, великих сіл і селищ міського типу та обслуговування жителів малих сіл, частка яких становить майже 60 % усіх населених пунктів регіону.

І тому, вже протягом багатьох років в області склалася плідна співпраця між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, кооперативними організаціями, яка базується на тристоронній Угоді між облдержадміністрацією, обласною радою та облспоживспілкою.

30 травня 2013 року створена Спілка споживчих товариств "Споживча кооперація Чернігівської області" (Споживспілка). Її засновниками є Чернігівська обласна спілка споживчих товариств, 12 районних спілок споживчих товариств та 4 районні споживчі товариства.

Споживспілка входить до складу Всеукраїнської центральної спілки споживчих товариств (Укркоопспілки).

ГОЛОВИ ПРАВЛІННЯ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛСПОЖИВСПІЛКИ

Значний внесок у розвиток системи зробили голови правлінь облспоживспілки, які в різні періоди очолювали споживчу кооперацію Чернігівщини.

Афанащенко Микита Григорович - голова правління облспоживспілки з 27.09.1943 по 26.02.1957.

Народився у 1898 році в с.Зазирки Чернігівської губернії Глухівської волості.

Отримав освіту в Одеському кооперативному технікумі. З 1930 по 1937 роки працював головою правління Глухівської райспоживспілки.

З вересня 1937 року по серпень 1941 року – заступник голови правління Чернігівської облспоживспілки по заготівлях.

Як активний учасник партизанського руху на Чернігівщині, був нагороджений орденом “Червоної Зірки”, медалями “Партизан Вітчизняної війни”, “За перемогу над Німеччиною”.

21 вересня 1943 року Чернігів був звільнений від фашистів, і Микита Григорович повернувся до відбудови Чернігова та народного господарства області.

Саме на його плечі лягла найважча ноша - піднімати споживчу кооперацію з руїн після фашистської навали. Розуміючи всю відповідальність покладеного на нього завдання, усвідомлюючи, яку важливу роль у цій справі відіграють кадри, він почав скурпульозно підбирати надійну команду, власноруч пише листи і відправляє телеграми тим старим працівникам споживчої кооперації, які евакуювалися під час війни. Запрошував їх повернутися. І люди, знаючи його як чесну, порядну і надзвичайно віддану справі споживчої кооперації людину, приїжджали у майже дощенту зруйнований Чернігів і приступали до роботи.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та медаллю "За доблесну працю".

Харута Гаврило Антонович - голова правління облспоживспілки з 26.02.1957 по 21.04.1970.

Народився у 1918 році с.Заудайка Ічнянського району Чернігівської області.

З 1938 по 1941 рік працював головним бухгалтером Любецької райспоживспілки.

В роки Великої Вітчизняної війни Гаврило Антонович перебував в рядах Радянської Армії. Нагороджений орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни II ступеня.

Після демобілізації, з 1946 року, він працював головним бухгалтером Ічнянської райспоживспілки, а згодом головою правління Сосницької райспоживспілки. У 1949 році закінчив кооперативний технікум.

У 1953 році був направлений на навчання у вищу кооперативну школу Центроспілки, після закінчення якої з 1956 року до обрання головою правління облспоживспілки працював заступником директора Чернігівської міжобласної кооперативної школи Укоопспілки.

У 1965 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Тарасенко Валентин Несторович - голова правління облспоживспілки з 25.04.1970 по 25.07.1978.

Народився 15 серпня 1930 року в с.Жадово Семенівського району Чернігівської області.

Закінчив Львівський торгово-економічний інститут.

За особистий внесок у розвиток торгівлі і громадського харчування області нагороджений державними нагородами: двома орденами “Знак Пошани” та медаллю “За доблесну працю”.




Лісовий Віталій Григорович - голова правління облспоживспілки з 25.07.1978 по 29.08.1981.

Народився 01 лютого 1931 року в селі Слобода Хмельникського району Вінницької області.

В системі споживчої кооперації розпочав трудову діяльність з 1955 року після служби в армії.

У 1969 році закінчив Львівський торгово-економічний інститут.

Пройшов шлях від інструктора-товарознавця райспоживспілки до голови правління облспоживспілки.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1971 р.), “Знак Пошани” (1976 р.), у 1981 – Почесною грамотою Центроспілки та другим орденом “Знак Пошани”.

Ткачук Володимир Данилович - голова правління облспоживспілки з 15.01.1982 по 26.08.1995.

Народився 12 жовтня 1937 року в селі Романов Шепетівського району Хмельницької області.

Свою трудову діяльність розпочав у 1958 році завідуючим магазином Яремчанського змішторгу Івано-Франківської облспоживспілки. Працював на різних посадах. Стаж роботи в споживчій кооперації склав 38 років.

У 1964 році закінчив Львівський торгово-економічний інститут.

Нагороджений орденами “Знак Пошани” (1974 рік), Трудового Червоного Прапора (1981 рік), за труди на благо святої церкви нагороджений орденом “Святого князя Володимира” II ступеня.

Волощак Мирон Васильович - голова правління облспоживспілки з 31.10.1995 по 26.10.2011.

Народився 26 квітня 1945 року в с.Гологори Золочівського району Львівської області.

Після закінчення у 1969 році Львівського торгово-економічного інституту працював в системі Дніпропетровської облспоживспілки.

У квітні 1986 року направлений на роботу в Чернігівську облспоживспілку заступником голови правління по торгівлі. З 1987 по 1995 роки – перший заступник голови правління облспоживспілки по торгівлі.

Нагороджений Почесною трудовою відзнакою “Знак Пошани” Укоопспілки, орденом “За заслуги” III ступеня, присвоєно почесне звання “Заслужений працівник сфери послуг України”

 

Карась Микола Іванович - голова правління облспоживспілки з 27.12.2011 по 23.05.2013.

Народився 15 липня 1956 року в с.Берлози Козелецького району Чернігівської області.

Свою трудову діяльність в системі споживчої кооперації області розпочав у 1980 році після закінчення Чернігівського кооперативного технікуму. У 1992 році закінчив Гомельський кооперативний інститут. З лютого 1999 року по грудень 2011 року – голова правління Козелецької райспоживспілки.

Нагороджений Почесною трудовою відзнакою “Знак Пошани” Укоопспілки.